Найбільше я боюсь тебе втратити,
Розуміючи те, що ти й так не моя,
Але страх окутоє пронизує шрамами,
І в душі зрозумій як не як ти моя.
Ти та сама єдина є ,що назавжди ,
Яку вічність по світу довго шукав,
Ну скажи і як же тобі зізнатись.
Що давно я в твоїх прикрасних ногах.
Королева ти ,і завжди нею будеш.
Серед тисячі інших пустих королев,
Тільки в твоїх очах бачив щирість,
Яка сильно тягнула манила мене .
Я готовий осипати тебе золотом,
Щоб відчути хоч раз дотик твій ,
І від нього пройдуть всі тривоги,
Що залишили інші, колись мені.
Ти єдиною стала чию полюбив тільки душу,
Не зважаючи на безмежну твою красу,
Тільки знову приречиний мовчати змушений,
Що кохаю, а вона не знає цього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2018
автор: moon_in_the_dark