Міняю мітлу на крила,
Мітла хоч б.у., файненька.
Мене вона чесно носила,
Нівроку така, швиденька.
А зараз…ну просто втомила,
Змінити в житті щось хочу.
Я мрію давно про крила –
Найкращу прикрасу жіночу!
А колір мені не важливий,
Для мене це не суттєво,
Доплата потрібно можливо?!
На карту скину миттєво!
Одну я умову маю –
Лиш зламаних… ні не треба!
Причину поломки знаю…
Такі не піднімуть в небо.
Обтріпані зовсім на шмаття
Невдачами і бідою.
Такі лиш душі сум’яття
Дадуть і гіркого болю.
А я от міцні шукаю!
Такі щоб від щастя літати!
Щасливі я крила бажаю!
Що хочу я забагато?!
Ну добре… нехай хоча б цілі…
На них дожену я мрію!
І крізь років заметілі
Знов радістю ниву засію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2018
автор: Наталка Долинська