Стояла дивна-дика тишина…
Узлісся мовчазне ковтало роси.
Полин покрила диво-сивина,
Звисала павутина, наче коси.
Мовчало все…
Листки на глоді всі були в росі,
Блищали перламутром край дороги.
Лиш сич чомусь крикливо голосив,
Він криком тим в душі будив тривогу.
Лиш сич кричав…
І раптом захиталися листки,
Гілки тоненькі узялись до танцю.
Скидали квіти білі пелюстки,
Легенький вітер прилетів із ранку.
Подув вітерець…
Сонце, як діжа, вийшло в небеса,
Заграли роси, наче діаманти.
Прокинувсь день, яка ж була краса,
Птахи свої розпочали таланти…
Почався день…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792869
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2018
автор: СЕЛЮК