Дотик сіренький... і солодко так із тобою,
Наче побути в дитинстві півдня або мить,
Ти від народження знаєш, як треба любить,
Ти усю душу вкладаєш в милоту спокою.
Бавиш дітей і муркочеш мені у подушку,
Будиш уранці по черзі - щоденний обхід,
Ввечері радо стрічаєш. А втім, до обід
Дивишся мрійно крізь вікна на небо у смужку.
Мертві рядки. І душа від утрати бринить,
Наче тупцюю по кришці картонного гробу.
Ти вже спочинь там в раю у котячого бога.
Ти заслужив на подяку й небесну блакить.
(2018)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792858
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2018
автор: Світлана Ткаченко