Один Ти на цьому світі,
Кого я змогла полюбить.
Твій образ, як сонце в зеніті,
Бентежить мене кожну мить.
Твій погляд, задумливо – ніжний,
Зліта з темно – карих очей.
А посмішка мов випливає,
З далеких жагучих ночей.
Печалі й тривоги твої заховались,
Під бархатом темних вій.
І ледве помітна морщинка зосталась,
Як згадка невтішних надій.
1994 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2018
автор: Валентина Рубан