У душі дитиною живу,
Мрію і надіюся на краще.
Хоч нераз від болю закричу, -
Пізнаю я сутність свого щастя.
Пропливають річкою роки,
Невблаганний час не зупинити.
Не лякаюся я сивини,
Лиш байдужість в душу не впустити б!
Бо від неї зчерствіє душа,
Перетвориться людина у створіння.
Боже, Тебе прошу, молю я:
Дай душі поживу, дай спасіння!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792764
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.05.2018
автор: Haluna2