Ті явори

Не  сплять  тумани.  Зранку  предвіщають

Хорошу  днину,  сонячну  й  ясну,

З  дитинством  я  сьогодні  попрощаюсь,

Тому  мені  давно  вже  не  до  сну.

П’ятнадцять  років  маю,  перших,  повних,

Крило  зміцніло,  проситься  в  політ.

З  сестрою  їдем  вчитися  обоє,

Милуємось  чарівністю  полів.

Село  уже  сховалося  в  долині,

Дивились  вслід  верхівки  яворів.

Момент  оцей  живе  в  мені  й  донині,

В  життєвих  негараздах  не  згорів.

Ті  явори  не  раз  мене  стрічали

І  проводжали  в  обране  життя,

І  виглядали  не  деревами  –  свічками,

Котрі  вели  вже  до  нових  звитяг.
2.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792667
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2018
автор: Ганна Верес