Життя летить, розправилися крила,
І молодість одна, один вогонь.
Колись тобі була єдина мила,
Колись і я торкалася долонь.
Немає нічого, неначе все приснилось,
І червень не пече яскравим сонцем.
Не в правильну я даль тоді дивилась,
Все розплилося, розійшлось бігцем.
Колись ітиму я схиливши плечі,
Ітимеш ти на зустріч не мені,
Зціпивши зуби, скажу «добрий вечір!»
А серце запалає у вогні.
І скажеш ти «привіт», це ж не біда,
В житті бува багато що страшніше.
Хіба що пошматована душа,
І пам`ять вдарила в лице, не більше!
Колись ітиму я, розправлю плечі,
Згадаю юність, тихо усміхнусь.
Життя летить, від часу стає легше,
Кохати знову більше не боюсь.
В щасливу долю, в цей один вогонь,
В той червень з сонечком жарким.
Колись торкалась я твоїх долонь,
І був мені єдиним ти таким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2018
автор: Тетяна Рейне