Відшелестіла… Ні, відгарцювала
Гроза травнева, загнана в город!
Зіжмакала зелені покривала,
З айви струсила цвіту болеро.
Сховалася у китицях бузкових,
А дощ її вперіщив, як батіг!
І понеслась, лиш блимали підкови
Межи трави, мов кулка* золоті.
Від бджіл намоклих обважніли квіти,
Порозливали пахощі довкруж.
Чи то нагрянув ошалілий вітер,
Чи просвистів у буйнотрав’ї вуж?
Гула-гула, іржала, торохтіла,
То громом набігала, то дощем,
І стихло все…
Натомлена кобила
Вляглась перепочити під кущем.
*Кулко (діал.) - металеве кільце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.05.2018
автор: Наталя Данилюк