Зашарієшся, ніби сонце
вчорашнього вечора.
І зірвешся із кручі у захід
яскраво-багряний.
Твій стрибок прирівняється
до божевільної втечі.
Ти чудний, надто вдумливий
і ніби трішечки п’яний.
Зсутулишся, немовби той місяць
вчорашньої ночі.
Блідолиций звабливий твій лик
викликає нестяму.
І тонкими руками
в обійми свої заохотиш.
Я розсиплюсь зірками в тобі,
як святими ночами.
Прошмигнеш у глибини душі
розполоханим кролем.
І пухнастим малим кошеням
доторкнешся до щік.
Я відкрию в собі усі нерви
надірвано-голі.
А устами закрию палкий
розтривожений крик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2018
автор: Троянда Пустелі