В’яне білий цвіт в долонях,
Пелюстки на вітрові тремтять.
Вени так тремтять на скронях,
Коли милого торкнутись зась.
Як коханий десь далеко
Ранки на чужині зустріча.
Моя думонька, лелеко,
Лети стрімко, мов би та стріла.
Упади на дужі груди,
Ніжність в його серце хай ввійде.
Ласкою розлийся всюди,
Тілом хай тепло цілюще йде.
Та любов, яка без міри,
Відстані долає і роки.
Що з душі скидає гирі,
Як, здалось, не сила їх нести.
20.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2018
автор: Валентина Ланевич