Буває розходяться під ногами скелі,
Але я не можу зупинитись, не йти.
Здається, залиті чорнилом пастелі.
Здається, дорогу тут не знайти.
Але видих-вдих. Блукаю. Шукаю далі.
Засипить всі рани надії пісок.
І сонце плечі все ще обіймає.
Штовхає ангел на наступний крок.
І я лечу. Боляче падаю. Встаю.
Мовчу з криком і спокоєм. Втомою,
Щастям і подивом мрію і згадую.
Дякую з любов`ю. Безумовною.
Буває загублюсь в емоційних гамах
Й мінорні звуки скрипкою душі
Зіграють саундтрек у мелодрамах
Із снів, із слів віднайдених в житті.
Подихом. Видихом. Я біжу, ступаю.
З вірою, зливою зустрічних життів
Поглядом радісним страх проваджаю
В пісні з ніжності, вдячності. Почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792475
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2018
автор: Галина Кудринська