***
Він говорив нам – не убий,
Не побажай жони чужого.
Ми ж дивувалися – такий смішний,
Він думав, легко бути богом
І вчити нас і закликать
Любити ближнього свойого?
Він хто такий? Нам наплювать
На нами ж видуманого бога.
І ми кричали: «Розіпни!»
І на Голгофу перлися товпою,
А він вмирав серед весни
І наші душі рятував собою.
…І прийде день, і прийде час
І освятиться його ймення,
Біблійний Бог, слов’янський Спас
Зішле на нас благословення.
І в білім маєві небес
впадемо мовчки на коліна –
Христос Воскрес! Воістину воскрес!
Вітаймо люди свого Сина!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792457
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2018
автор: Терновий