Біла акація снігом покрилася,
Стала над яром, пишається.
Це на село моє, так задивилася,
Всім ароматом вклоняється.
Цвіт білопінний п»янить і дурманить,
Так і приваблює очі.
Травень до себе літечко манить,
В теплі омріяні ночі.
Біла акація, в грона вдягається
І мерехтить у окрузі.
Білі акація в цвіті всміхається
Юній калині у лузі.
Біла акація снігом вмивається,
Смуток якийсь наганяє…
Біла акація з вітром кохається,
В юність мене повертає.
17.05.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792145
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.05.2018
автор: Валентина Рубан