На заході, ближче до багаття,
Присів навпочіпки промоклий день.
Струмочки, минаючи, загати,
Біжать подалі від ночі і людей.
Дощем умита сиза перша зірка
Шукає навпомацки свічадо.
Цвіркун гостей кличе на вечірку,
Крилатий вітер самотньо бродить садом.
Вербиця тонкі тендітні пальці
Кладе на плечі бляклому бузку.
У роси вмочив метелик крильця
І ледь не втрапив в темряву в’язку.
Старий дуб на вулиці щось крекче,
Сяйн́і застигли пригорщі дощу.
Пах акацій ллється аж плюскоче…
Я нині смуток в серце не впущу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792136
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.05.2018
автор: Valentyna_S