Закохуюся знов у волошки -
У неземну красу земного квіту
Шепочуть щось, пробуджені зі сну
А може ними промовляє літо?
У них всі зорі - сині небеса
Хмарок намисто, видане вітрами
Блакитні очі - стиглі чудеса
У бурі, оксамити під ногами.
Метеликом згублюся в їх устах
Сніжинкою впаду їм до підніжжя
Їх, крилами обніму, наче птах
Їм оберемком кину роздоріжжя.
Кохання промовляє в синяву -
У неземну красу земного квіту
Всміхаюсь їм не в сні, а наяву -
В казковому вінку чарівне літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791989
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2018
автор: Леся Утриско