Чого вартують материні руки,
Що так служили віддано мені?
Ще тільки вчора - ніжні і тендітні,
Доглянуті такі і молоді
Життям пропахли і журбою, й хлібом -
Все поміж щастя тріщинок вляглось...
В знов гукає мама до обіду -
Благословенна небом іпостась!
А серце... серце мамине ви чули,
Про що воно говорить і мовчить?
В нім цілий океан любові,
А від образ рубцюється, кровить...
Прости , рідненька, всі мої провини,
Всіх докорів незважені слова.
Чутливе серце краяла я ними,
Тепер вже стала матір'ю сама
Прости, матусю, сльози в самотні,
За найніжніші змовчані слова...
Я наскладала їх багато в "скрині" ,-
Твоя любов воістину свята
Несу подяку із обійм, як крила,
Цілую зморшки на руках її.
Допоки ти живеш - у мене сила,
Щоб підіймати внуків - правнуків твоїх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791954
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.05.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова