Ходи сюди, душа моя,
Ти загубилась, я це бачу,
І не обманюй що не так,
Я плачу, плачу, ТАК!
Пішла колись-кудись далеко,
І не помітив я того́,
Подумав:
"Хоч би так!
І слава Богу!
Бувай здорова *** та!"
А потім важкість у мені-
То тіло наче камінь,
А мозок, що пір'їна хутряна,
Свідомість вщент - гайда!
Жалкую зараз я за те,
Що втратив так тоді тебе,
Безглуздо, тихо, безлюбовно,
І соромно мені... Ле-ле...
Пробач мені, Душа моя!
Прошу, повір, я загниваю,
Не можу жити,
Я вмираю!
Вернися сонцем ясним в день сумний!
Яскравим цвітом яблуні тієї,
Що у горо́ді там росте, плодів не віддава,
Прости мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2018
автор: Костянтин-Болеславович