***
Тим діткам так солодко спалось травневої ночі:
маленьким Ахтемам, Різам, Нуріє та Айше
в той час, як диявол гримаси неприязні корчив,
на кожного підло навішував юди кліше.
Чомусь плачуть мама і бабця, пакуючи речі,
нащось такий ґвалт влаштували собаки в селі.
З війни прийде тато, а в хаті не чути малечі –
записку б лишити потрібно йому на столі.
Вже яблуні цвіт засвітив розполоханий ранок,
зловісну тримають стежки у траві таїну,
ще й дядько військовий для чогось стрільнув наостанок –
невже до цих пір не награвся у справжню війну?
Нащо така гра, що дорослих до сліз налякала?
Біжать до вагонів, щоб десь заховатись в кутку.
Спіткнувся дідусь і лежить нерухомо на шпалах
та зойкнула бабця ступивши на дошку хитку.
У носі хлоп’ятко вишукує пальчиком кози,
на сонячний промінь в щілині даху задививсь.
Терпляче чекає свистка із труби паровоза,
бо ж вперше на поїзді їде далеко кудись.
09.05.2018
Художник Рустем Емінов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2018
автор: Галина_Литовченко