В долина над ставом палає калина,
І радує квітом людей.
В моєму селі проживає родина,
Що має хороших дітей.
Не так вже й давно вони в нас поселились,
Пригожі, хороші, з «мирнянських» країв.
Та є у них те, що другим і не снилось ,
У них – п»ять синів – соколів.
Володя й Альоша – уже одружились,
Онуками збільшили рід.
Бабуся їх пестить, шанує й голубить,
Навчає їх мудрості дід.
А Владік – середній, закінчив науку,
У місті почав працювать.
Петрусь – все до техніки тягнуться руки,
Мо буде шофером, як батько, як знать?
Найменший - в мистецтво цілком закохався.
Без пісні – не мислить життя.
Від Бога талант Олександру дістався,
Й назад вже нема вороття.
Нелегко в тяжкій наполегливій праці
Виспівував фрази, майстерність верстав.
І конкурси і фестивалі, позаду ( пік слави )
Х-фактор. Про себе усім нагадав.
Пишається мати дітьми й забуває,
Про ночі безсонні , турботи, діла.
Всю ніжність свою материнську і ласку.
Себе без жалю віддала.
Вона – героїня, їй є чим гордитись,
Вона працелюбна, привітна й проста.
Вона просто –Мати, свята і велична.
Дай Боже їй щастя на многі літа.
2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791744
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.05.2018
автор: Валентина Рубан