Щось мені не спалось, я вийшла раненько,
В саду мені тьохкав пісню соловейко.
Із- за лісу сонце поволі вставало,
І першим промінчиком – поцілувало.
Обнімав легенько туман волохатий,
Що тікав скоренько від моєї хати.
Промайнув стежинкою прямо у долину,
І сховавсь, непроханий, мабуть під калину.
У старому яворі іволга десь плаче,
Що вона віщує, смуток чи удачу?
Ніжно посміхнулись мені мої квіти,
Щоб день був хорошим, й йому радіти.
15.05 2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791743
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.05.2018
автор: Валентина Рубан