Ясний світанок… сяйво оксамиті,
Чому летиш, час, ти так без упину?
Не озирнешся…. навіть і на миті,
Тож зупинися, ну хоч на хвилину.
Дай порадіть, у вишиванці земля,
Сонця цілунок і блакитність неба,
Укоренились молоді деревця,
Пора привітна, в цьому є потреба.
Куди летиш, з тобою й пори року,
Твориш, малюєш, тішиш наші душі,
Шовкові трави, розляглись нівроку,
Я задивляюсь на розквітлі груші.
Так, час летить і бджілка трудівниця,
Нектар збирає, це сенс її життя,
Радо кружляє весна – чарівниця,
Оглянь довкола, яка всюди краса.
Я час благаю, загубися в росі,
Хай я умиюсь, нею разом з сонцем,
Нехай послухаю, я пташиний спів,
Відчую запах золотистих полів.
15.05.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2018
автор: Ніна Незламна