ПАМ’ЯТІ корупціонера.

Буде  розстріл,  буде  постріл…
Чорні  плями  в  голові…
Здохнеш  ти  і  сірий  попіл
Розпорошиться  в  траві.
Ти  забув…  бо  те,  що  сп№здив
На  той  світ  не  забереш.
І  в  раю  не  купиш  місце
Та  і  пекло  не  зал’єш.
«Тож,  за  що!»  -  спитаєш  тихо.
«Я  ж,  для  живлення  СВОЇХ!
Вкрав  мільйон,  так  тож  не  лихо
Он  їх  скільки  –  нічиїх»!
Та  твоїм  нещасним  дітям
Щастя,  вкрадене  не  дасть.
Їм,  зажерливим  і  ситим,
За  ТВІЙ  гріх  відповідать.
Через  рік,  через  годину,
Через  пару  поколінь,
Через  тебе  вони  згинуть,
Марами  підуть  у  тінь.
А  твоє  нікчемне  ім’я
Буде  прокляте  повік.
І  згниє,  як  суче  вим’я
Бо  ти  –  стерво,  чоловік.
Бо  ти  ліки  вкрав  у  хворих,
У  малих,  майбутнє  вкрав.
Заморив  голодомором
Стариків,  бо  не  до  дав.
Ти  землі  собі  «наха́пав»
Жадібна  тварюка  хвора.
Наче  гла́дку  жінку  лапав…
Слину  витри,  ф-у,  потвора!
На  людських-бюджетних  коштах
За  кордоном  бізнес  маєш.
Але  то,  як  жирні  воші  –
Їх  під  каптур  не  сховаєш.
Мало!  Їж!  Вдавися,  курво!
Горе  сієш  -  те  й  пожнеш!
Не  минає  то,  за  дурно.
Смертю  взяв  –  життям  верне́ш!
Тож  кради,  кради  завзято,
Як  «навозник»  гній  гребе.
Вже  ідуть,  мій  друг  лопата
І  пістоль,  вітать  тебе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791653
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 14.05.2018
автор: Goran