Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь космічну зорі насиляв.
У відблиску проміння золотистім
мільярди він собі світил узяв.
Їх підбирав по розміру і масі,
по кольору, вазі і густині…
Ішло усе повільно, та із часом
проглянули узори в вишині.
І образ уявлявся все чіткіше,
що потім буде сяять у віках.
Он „Лев“ і „Діва“, „Лебідь“, а простіше
усе те нині звуть – Чумацький шлях!
13.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2018
автор: Олександр Мачула