Вузенька стежка, до тебе йду,
Лагідний погляд, з фото ловлю,
На лавці з квітами присяду,
Душі знайду, я тут розраду.
Такий сьогодні день матусю,
З тобою разом помолюся,
Тобі подякую, за любов,
Дитинство згадую знов і знов.
Ще зовсім вдосвіта сонце спить,
В душі сховаєш щасливу мить,
Замісиш тісто на пиріжки,
Поверх накинеш, нам рядюжки,
Щоб не промерзли голоногі,
В хаті холодній і убогій.
А потім стіл.. і світлі очі,
Оберігала нас щоночі,
І кожній в руки по пиріжку,
Ще пригадаю, ми на лужку,
Тих гусенят, малих ловили,
Вони додому не спішили,
До рук, як візьмем, щось шепочуть,
В ставок, купатися, так хочуть!
Як припече, сонце нам в плечі,
З долоні зерняток малечі,
Вони ґелґочуть, я щаслива,
Ніхто не бачив того дива.
А я забути, все не можу,
Вже твою усмішку знаходжу,
Обійми ніжні, теплі слова,
Я відчувала, стекла сльоза.
.
Здалось всміхнулась, з фото мені,
Ти ж знаєш я, що завжди, в ці дні,
З букетом квітів, стежку знайду,
Тебе рідненька, дуже люблю.
13.05.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2018
автор: Ніна Незламна