[i]А дощ все йде , збиває цвіт з каштана,
Летять пелюстки світом, мов птахи,
Який йому із цього зиск чи шана
Чи може, помста за земні гріхи?
А дощ все йде, важкі вологі сльози
Б’ють боляче й лишають мокрий слід
Такі в житті - буденності і прози,
Сад, під дощем, лишився цвіту й зблід.
А дощ все йде, не тішать знов прогнози,
Надовго опади прийшли в наш край,
Ще буде мряка і громи і грози
Ще трішечки, прояснень почекай.
13.05.18 рік
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791576
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч