Таке просте, маленьке слово «мама»,
А скільки в ньому ніжності й тепла.
Любові безкорисної віками
Я більшої ніколи б не знайшла.
Як та любов безмежна, материнська,
Що гріє душу поряд й вдалині.
Сьогодні мамі я вклоняюсь низько
За це життя, дароване мені.
Лише до мами серцем прихилюся,
Коли воно у відчаї болить,
Проситиму пробачення в матусі
За кожну з болем пережиту мить.
Не виразити жодними словами,
Не оспівати з радістю в піснях,
Як я люблю свою найкращу маму,
Молюсь за неї на усіх шляхах.
Таке просте, чарівне слово «мама».
Злетіло першим з вуст воно у світ.
Прошу у Бога, щоб могла так само
Гукати «мамо!» ще багато літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791520
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2018
автор: Світлана Вітер