Тьохнув соловейко у зеленім гаї,
Щебетом залився у всіх на виду.
По зелених травах, по росі шовковій,
Я до тебе милий, як колись іду.
Вже кує зозуля не так, як кувала,
І стежина в’ється, не та, що колись.
Вже років чимала відшуміла зграя,
Ту вже не побачиш, що була колись.
Сивина вмостилась стиха на волосся,
І зморщечки видно, як їх не маскуй.
Лиш любов та сама, чи мені здалося?
На губах принишкла - тільки покуштуй.
Ну, а ту, що в серці полум’ям палає.
Ту, що не згорає вже десятки літ.
Тільки твоє серце відчує й згадає,
І покличе в дивний зоряний політ.
12.05.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2018
автор: Валентина Рубан