Тікає грудень у минулий час,
Сніжком укотре землю укриває –
Четверту зиму мій народ стріча
Й то сніг, то землю кров’ю поливає.
Як можна душам звикнуть до війни,
Коли вони народжені, щоб жити,
Коли зросли гіркі в них полини,
А малося ж зійти добру і житу!
Як можна звикнуть до людських утрат,
Що серце материнське розривають,
Коли так званий, учорашній «брат»
Наших синів і дочок убиває?
Як можна рани тій землі зцілить,
Котра героїв прийняла в обійми,
І як та рана матері болить,
Коли вона не може дихать вільно?
Який і де знайти той оберіг,
Щоб відвернув війну від мого краю,
І як Всевишній тим пробачить гріх,
Хто Україну змучену карає?!
13.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791342
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 12.05.2018
автор: Ганна Верес