В долині


Дай  я  видихну
в  «міх  пінгвіна»  на  спині!
Якщо  ти  є  в  доктрині...
Коли  ти  ще  в  доктрині
Дім  є  ще  –  штукатурка  стоїть
й  постоїть
Ти  лиш  глянь,  подивися  з  теплом
на  нічию  дитину...



та  твій  дім  –  у  віках  –  обваливсь
Осінись!
То  любов  Богоматері!  –
і  допомога  Її
повернули  –  в  дитя
і  людині  –  людину...



Якщо  був  я  у  кратері...
я  і  видихну  в  «міх  пінгвіна»
на  спині:
і  як  ти?  не  пробачив
релігій  тканину?
не  здолав  старий  світ!?
а  любов  Богоматері:
повертає  –  в  дитині


людину  –людині...


Засяй  сонцем,  людино!
і  до  сходу  молись
очищай,  натворив  бо  колись...


Та  й  зійди  й  подивись  на  рівнину
подивись
йде  в  долині  дитина...


І  любов  материнська  Її
поверне  до  людини  людину
Бог  простий–
вічний  і  нині.

Подивись
йде  в  долині
самітньо  дитина...

20.04.2008

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791235
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович