Тумани стеляться ярами,
Сахаючись злітають ввись!
По всій землі криваві рани,
Тут ріки болю розлились!
З глибоких надр, плачі ще чути,
Мільйони втрачених житів.
Холодний Яр, безсмертні Крути,
Бунтарський дух в бої водив.
Голодомори нас косили,
Війна крилом вогню пекла.
По тюрмах вороги гноїли,
Тут кров сторіками текла!
Тут сантиметр не відшукати
Землі де горя не було.
О рідна, Україно – мати,
Моє наснаги джерело!
Як вирвати тебе, рідненька,
З лещат великої біди?!
Моя прадавня, сива ненька,
Знов чобіт дикої орди
Ламає долю українця,
Несе жахіття й смерті нам.
Сліз болю вже по самі вінця
Налито… А в Господній храм
Молитися за супостата
Заблудлі діти твої йдуть…
А ще царьки, царі, царята
Тебе сердешну продають
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2018
автор: Наталка Долинська