Передрікала долю непросту
Мені зоря – ворожка ясночола,
Журився в небі зоряний пастух,
Здається, все було, неначе вчора.
А я росла, щоб стати у двобій
Із долею, що рівно не стелилась,
Виборювала шлях в житті собі
І на його узбіччі не тулилась.
Хоч і нелегко по життю іти,
Коли вітри назустріч, не схилялась,
Свої лишала виразні сліди,
Долала гідно страхи, сіру млявість.
Нехай сліди ці не такі значні –
Відпочивать не мріяла на лаврах,
Терпіти не могла я маячні,
Легкого не шукала діла, слави.
Хай долю маю досить непросту,
Я на свою зорю не нарікаю:
В поезії і в досвіді росту,
Свою любов дарую щедро краю!
11.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Ганна Верес