В кімнаті пахло свіжим полотном.
Бабуся, як з ікони, за верстатом.
У кошику спав кіт, на дощ, клубком.
І духом поля повнилася хата.
Плив човник по нитках, як по воді,
Потрапивши у божі теплі руки.
Бабуся ткала роки молоді,
Мене, малу, узявши до науки.
Я пряла нитку. Промінь золотий
Намотувався сам на веретено.
Дороги ткались в світ. Біжи, чи стій.
В них було щастя. Знаю достеменно.
Вдивився в небо, як на себе, льон.
Старенька хата вікнами зітхає.
Бабусі очі дивляться з ікон.
Її нема. А я все пам'ятаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791168
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.05.2018
автор: Поцілована Сонцем