Ой, людоньки! Що за диво?!
Чи повірить хто?
Під землею їздить поїзд!
А зветься... метро!
Все життя жила я вдома,
А дім- у селі.
Вибрик долі... Вам знайомо?
Метро... Я в сідлі.
Та почну усе спочатку...
Усе було так.
В паспорт гепнули печатку,
Сіла на літак.
Лечу, значить, вежу виджу.
Валю, ти не спиш?
Йой! У кріслі вже не всиджу
-Б'єнвеню! Париж!
Зійшла з трапу, хап валізу
І в метро, хутенько.
Ескалатор... не залізу!
Страх бере. Ой, ненько!
Всілась, їду. Придивляюсь
До свого сусіда.
- Прошу пана...
Я звиняюсь... А куди ми їдем?
"Пан"підняв на лоба вгору
Шоколадні брови
І дав знати ( який сором!)
Він не знає мови!
Я згадала про "язИка",
Що "могучим" зветься
Та він лиш очима кліпа.
- Лонг франсез! Сміється.
Контингент тут - складні вензлі...
Мов салат в тарелі!
Наче Бог взяв в руки пензля,
Макнув в акварелі...
Раптом - звук аккордеона
І ллється шансон
Мій сусід дістав зі схрону
Французький батон...
Всмак жує, застрягла зелень
У міцних зубах.
Пахне шинкою...
Ой, леле! Я не при ділах...
Маю сало у валізі,
Здається на дні...
В мене нерви не залізні!
Хочеться й мені!
З права всілася сусідка,
Дістає помади...
В дзеркальце сує борідку,
Замазує вади.
Модна пані в капелюшку
Масажує руки.
Кремом змащує палЮшки
Під шансона звуки.
Гарна пара ось, вуркоче...
Цілуються в смак,
Шансон'є вже грошей хоче
І просить пятак.
Зліва сів пристойний дядько,
Закачав штанину...
Гель дістав й немов безхатько
Маже колінИну!
Я, від того феєрверку
Запахів і звуків,
Пам'ятаю, як теперки,
Ледь не склала руки!
Чую я - моя зупинка!
Мерсі! Богу вдячна!
Дякую за всі "перлинки"
Було трохи лячно...
Завтра знов в метро поїду.
Візьму шматок сала,
Крем, помаду, гель як в діда...
Іще щось? Згадала!
Лак для нігтів! І кусачки!
Не треба нагана.
Педикюром, навкарачки
Вцілю в того пана!
25/04/2018 Valentyna Datsko
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2018
автор: Гонорова пані