З давнини, ти рубана мечами,
Україно, рідна моя мати!
Зрошена ти кров’ю і дощами,
Але я, не дам тобі вмирати.
Ти до волі йшла навстріч століттям,
До мети ти прагнула своєї,
Не злякалась голоду й фашистів,
Не здалась для долі кращої моєї.
Ти синів на фронті поховала,
Перед Богом, чисте в них сумління,
А тепер, разом з озиминою ,
Проросло і наше покоління.
Мусимо за правду ми боротись,
За щасливе, мирнеє життя
Щоб в багатстві, волі, добрі й щасті
Увійти у світле майбуття.
Щоб через десятки, сотні років
Озирнувшись із майбутньої далІ
Мої діти, правнуки і внуки,
Бачили моє завдання на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790915
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 09.05.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч