Вона мелодія, вона поезія, вона —неперевершена весна
І я до неї серцем лину
Чарівності й безмежності її душа повна́
Великим Майстром створена перлина
За нею буду бігти ще не раз
І сяйво, що від неї йде —ловити
Їй не потрібно навіть дорогих прикрас
Скарби й коштовності в собі вона зуміла помістити
В її очах є неосяжна глибина
Із нею тільки поглядом зустрітись—
Як потрапляєш в море затишку й тепла
В полон чудес, з якого не звільнитись
А дотик в неї—мов би матері рука
Ласкавість й ніжність в ній перебуває
Але і допомога й доброта
Й вмить спокій біля неї огортає
А стан її —немов мадонни на холсті
Годинами здається нею можна милуватись
Вона—шедевр, вогонь далекої зорі
Стрункою дівою весь час так й буде залишатись
Вона сюжет усіх моїх віршів
Пісні, що про кохання—це про неї ллються
Та частий гість вона солодких снів
Думок та мрій, які реальністю стаються
Вона—найдивовижна квітка на землі
Мільйони барв ясни́х в собі єднає
Та цвіт її буяє всі часи
Не дивно, що її кохають!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2018
автор: Witer