Ніч підкралась тихо, непомітно,
Стомлене, за верби, сіло сонце.
Комарі гудуть, щось непривітно,
Сутінки підкрались під віконце.
Виплив із-за лісу місяченько,
Вимитий до блискоту дощами.
Тьохнув у калині соловейко,
І заливсь барвисто голосами.
Вже на небо, якась дивна фея,
На швидкоруч висипала зорі.
Які вмить уміло розмістились,
У красивім зорянім узорі.
Понад ставом верби кучеряві,
Миють віти, воду листям п»ють,.
Сині хвилі у нічній заграві,
Золотавим сяйвом виграють
Ніч чарівна тихо покриває,
Чорним бархатом, село, поля, ліси.
Все довкола тихо спочиває,
У полоні незрівняної краси.
07.05.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790759
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Валентина Рубан