Прокинутися вранці і стрибнути у прірву,
Не дивлячись у вічі, згадати про тепло.
Терпляче не чекати, як із корінням вирвуть,
Відчути той момент, коли вже все одно.
І думати про вічність, лишаючись собою,
Розтанувши під сонцем, надію зберегти.
Любити присмак моря, боятися прибою,
Розбитися на краплі, втекти від самоти.
Безмежними думками наповнити повітря
І спокій допивати у сутінках весни.
Не дивлячись на все, тягнутися до світла,
Повільно обминаючи палаючі човни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790677
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Юлія Рябенко