Біля тину та й калина,
Пісню я, вже пригадаю,
То немов, моя дівчина
Про вербичку теж згадаю.
Вона віти, все купає,
Так хвилює, це сердечко,
Мене вечір зутрічає,
Йти здалося, недалечко.
Соловейко у лісочку,
Ніжну пісеньку заводить,
Я присяду на горбочку,
Місяченько уже сходить.
Подивлюся, знов на зорі,
Собі тихо прошепочу,
Ти в небесному простоті,
Я до тебе, знову хочу.
Вітер чуба, покуйовдить,
Ніч на плечі, прилягає,
Ніхто мЕне не розрадить,
Біль сердечко навпіл крає.
По щоці ледь - ледь стікає
Та сльоза, надто солона,
І журба все обіймає,
Стала ніч дуже холодна.
Почекай, то ж час настане,
Піднесуся, я до неба,
У той світ, у твій незнаний,
Як настане вже потреба.
2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2018
автор: Ніна Незламна