Цілуючи її долоні - я поринав у почуттях до неї.
У теплих бездонних почуттях.
Я ж наче тонув в них та дихав на повні груди.
Прекрасна ,неймовірна моя Половино...
Як перетнулись наші дороги?
Бо ж їх стільки було пройдено.
І ось твої долоні торкаються мого обличчя.
Яка ж це радість ...
І як солодко і ніжно ,створюють наші губи
щораз наче новий поцілунок.
В житті людей може бути стільки випадкових зустрічей,
і обов*язково буде одна -яка змінить все в вашому житті.
Змінить вас.
Ви й самі можете не помітити як будете обіймати кохану чи
коханого,з таким трепетом в серці,з такою відданістю людині,
що можуть потекти сльози в обох.
І хай в житті я не такий вже й романтик ,руки мої оббиті тату,
а без бороди я себе навіть не пам*ятаю. Тобто є якась брутальність в зовнішності.
Ми плачемо з моєю коханою бо ми до останньої клітини кохаємо
одне одного .Бо ми, дві різні людини, різної статі і різного віку, і інших
різних відмінностей- стали одним цілим.
Це сльози щастя .
Дозволити собі цю фантастичну слабинку, фантастичну, магічну ,можна назвати як завгодно .
Це емоції двох людей , це те що зветься коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2018
автор: Vin Libert