Поговори зі мною… щоб не пізно –
Розпеченій душі потрібен дощ.
Бо завтра ми, як день і ніч, нарізно
Впадемо в забуття без огорож.
Відмір мені своїх дощів бузкових –
Моє ж бо й сонце скотиться до ніг
Лише твоїх… Нащо́ йому окови
Мого півнеба, тих світів сумних..?
Відкрийсь мені – я не віддам нікому,
Не зміряю розділені світи
Земною міркою… В слові тім малому
Переболиш й сильнішим станеш ти!
Торкнись душі – відчуй мене на дотик.
Я – вічна сповідь, твій бузковий дощ...
Відчуй мене, ось я сиджу навпроти.
Поговори… тривож мене,
тривож…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2018
автор: Олена Жежук