Чи чуєш дзвін розбитих кришталів?
То мрії розбиваються на порох.
Як ехо відзивається світів,
Де ми ще Всесвіт, але уже скоро-
Годинник, що втомився, спинить хід.
Надія - завтра живить його сили.
Хоча це смішно, батарейки лід,
А були сонцем, що ми запустили?
Таємну силу, страшно, небуття,
Погрожує обіймами із ночі.
Але не може Всесвіт - почуття,
Поглинути, допоки твої очі
Торкаються так лагідно душі,
Хай кришталі усі уже побиті.
Ми зцілимось у цій терпкій тиші,
Бо Всесвіт наш з кохання є великий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2018
автор: Квітка))