Чом заблудився ти у моїх снах?
Чому не йдеш?. Дороги мо не знаєш?
Чом мою душу розбиваєш в прах?
Чому ж мене від себе не пускаєш?
Скільки вже літ в твоєму я полоні,
Я вже не хочу, а душа все прагне волі
Є щастя поруч, поруч - не в долоні,
А я з думками ніби на роздоллі.
Чи на роздоллі чи на роздоріжжі
Неначе вітер в полі чистому гуляє.
До щастя я бреду по бездоріжжі
А де воно, я певно . вже не знаю.
Весь час я думала, воно десь біля тебе,
Я вже не можу ждать тебе, спалю мости
Я зупинилась, може й посеред дороги,
І ти мене,благаю, відпусти.
Не йди до мене темними ночами,
І не тривож мене, коли я сплю.
Душа укуталась холодними снігами
А серце шепше: «Як же я люблю».
Чому ж мене від себе не пускаєш?
Чом мою душу розбиваєш в прах?
Чому не йдеш від мене? Що чекаєш?
Чому ж ти заблудився в моїх снах?
05.05.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2018
автор: Валентина Рубан