Вечірнім гостем дощ прийшов на ганок,
Потупцював, непроханий, вночі.
А двері так і не відкрились. Ранок.
І дощ заснув в бузковому плачі.
Ох, не його учора я чекала,
Щомиті віглядаючи в вікно,
Бузку з дощем пахучим наламала –
Тобі. Але тепер вже все одно.
Ти не прийшов. Забув, а чи не знав,
А чи себе винити – боязку,
Слова, що їх сказати не посміла.
Немов дитя, в колисці синіх трав
Вдихаю рясність свіжого бузку.
В очах роса, та плакати – несила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790461
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.05.2018
автор: Надія Медведовська