Псуємось, як деградація чогось невідомого
Спускаючись по краях, сліпотою доріг
Схиляємось більше до життя фантомного
Та як завжди, підкошуються кінцівки ніг
Як покидьки, насамперед руйнуєм серЕдину
Залишаючи чорні дири на одну пустоту
Ми-люди. Ми є лише повсякденними
Які так і не мислять про свою висоту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790451
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.05.2018
автор: Tixonova