Каламуть їх сердець
Не дозволить нам більше цвісти
Вибач, що не зумів
Малювати тебе кольорами
Все життя нанівець
Я не хочу так більше а ти?
Тільки б не догорів
Цей невидимий всесвіт між нами
Парасолька небес
Протікає іржею. Біжи!
Не хапайся за сни
Ти не зможеш їх взяти з собою
Може згодом і десь
Де навколо не буде чужих
На задвірках весни
Нам насниться реальність без болю
Не докрапає дощ
Нам ніхто не кричатиме вслід
Цей розхитаний міст
Розкидає найслабших по світу
Бути сильними? Що ж
Сила – це найтвердіша з порід
Найвеличніший хист
Який нам довелося носити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790379
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.05.2018
автор: Олександр Гриб