Тихенько свічка догоряла
І вогник ще ледь-ледь жеврів.
Пітьма навкруг все обгортала
І враз - метелик прилетів.
Він покружляв то вниз,то вгору,
Навколо двічі облетів,
Та на його лиху ту пору,
На свічки гніт легенько сів.
Враз ніжні крильця спалахнули
І вогник сяйвом загорівсь,
А потім зразу ж і потухли,
Проте метелик вже спаливсь.
Нічний метелик вилітає,
Коли вже темінь надворі,
Спосіб життя такий він має,
Як зорі світять угорі.
Чому ж тоді летить на світло,
А часом, навіть, на вогонь?
Чом не літає вдень по світу? -
Не потрапляв би у полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Ольга Калина