* * *
О, це далеко не „Кобзар”
І не написаний в неволі.
Кожен рядок – це серця жар
І хоч за це я вдячний долі.
Що десь знайшла мені стежину,
Чи за собою повела,
Щоб десь зустрів її єдину
І, щоб щасливою була.
Я вже й не знаю, то так сталось,
Зберу слова, щоб щось сказати.
Добро зі злом отут змагалось
І знаю я, де маю встати.
В душі, щоб Бога не гнівити,
За кожне слово помолюсь.
Хай справедливим буде критик,
Тоді і я не загублюсь.
1.11.2005 (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790149
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2018
автор: Михайло Чир