Мені вже сорок! За вікном:
Зима, мороз і хуртовина.
Сиджу я тихо за столом,
Свіча вже майже догоріла.
В думках і спогадах я весь,
В часи юнацтва повернувся.
Передчуття в мене якесь,
Що у житті я десь спідкнувся.
Минулий час, я скрізь роки,
Бажаю в думках повернути.
Щоб все зробити навпаки,
Багато що з того збагнути.
І виправив би дещо так,
Як зараз бачу через роки.
Та вільно б полетів мов птах,
Без того досвіду мороки.
Але багато, крізь роки,
Мені збагнути не вдається.
І передумавши думки,
Любов пустити в своє серце.
Вона єдине, що в нас є,
Ще віра та свята надія.
Хай не пусте життя моє,
Славімо Бога ми радія.
Мені вже сорок! За вікном,
Яскрава зірка загорілась.
Сиджу щасливий за столом,
Надія у серці знов з’ явилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790077
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2018
автор: Валерій Лощицький