На спів сирени рухається пристрасть
Нестримана, осліплена жагою.
Судно величне в брані неспокою
Емоцій моря.
Днище рвуть ганьбою
Зубаті рифи.
Знаєш ти, Сізіфе,
Що камінь вкотре рухаєш нагору
Найвищих гір, минаючи Олімпу
Туманність мрій? Знеможений. Зупинку
Дозволить доля?
Дошки зойком скрипнув
Пробитий корпус.
Голос. Де той голос,
Що так манив шовковістю ілюзій?
І хто сказав, що пекло нижче раю –
Огень чуттів пекельний жар минає
У прагненні нестриманім вершин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789954
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2018
автор: Серафима Пант